Now I'm in Ivano-Frankivsk, Ukraine

14.05.2022

Коли не треба звертатися до психолога?

Зазвичай людям, які ніколи не були у психолога, важко зробити перший крок і прийти на сесію. Існує багато міфів про це та сьогодні я поспілкувалася зі своєю психологинею Катериною Пронозою-Стеблюк про те, як саме працює психолог. 

Я сама колись говорила - не знаю, що саме розповісти психологу. Ну так, я набрала вагу, не сплю та стала надто емоційною. У мене навіть був період, коли я 4 місяці майже не виходила з дому і багато плакала. Але і тоді мені здавалося, що я не маю що сказати. У багатьох з мого оточення були такі проблеми, то ж я мало звертала на це увагу. 

 

Катерину я зустріла у центрі Повернення, що опікувався ментальним здоровʼям переселенців та воїнів АТО. Тому цей психолог має не тільки теоретичні знання щодо травм війни, але й багато практичного досвіду роботи з різними ситуаціями. 

 

- З початку повномасштабної російської агресії проти України зʼявилося багато матеріалу про необхідність звернення до фахівців у галузі ментального здоров’я із чисельними порадами та діагностичними ознаками коли треба це зробити. Як насправді розібратися як це працює і коли потрібно звернутися по допомогу?

 

- Моє слово не буде інноваційним, але я спробую систематизувати власний емпіричний та науковий досвід.

Стрес переживають всі. За наявності ризику для життя чи здоров’я (а також, розділення сім’ї, втрата роботи, загроза безпеці звичний стрес переживається вже як травматичний стрес (тобто, має потенціал перерости у подальші проблеми зі здоров’ям (так звані розлади), але не обов’язково!

«Хороша новина полягає в тому, що нам не потрібно лікувати всіх, хто пережив потенційно травматичну подію, погана новина полягає в тому, що нам потрібно з’ясувати, хто і чому знаходиться в групі ризику посттравматичних розладів, пов’язаних із травмою…» (Citation: Rost, C., Münker-Kramer, E. (2016): EMDR nach kurz zurückliegenden Traumatisierungen: EEI – EMDR Early Intervention. In: Rost, C. (2016) EMDR zwischen Struktur und Kreativität. S. 170-200).

Більшість людей переживають психологічний стрес, що є абсолютно нормальним та свідчить про «нормальну реакцію на ненормальні події» (під час надзвичайних ситуацій кількість людей з поширеними психічними захворюваннями зростає на 15-20 %). Протягом першого тижня приблизно 90% переживших психотравмуючу подію можуть мати симптоми гострої стресової реакції: інтенсивний страх або відчуття безпорадності; суб’єктивне відчуття оніміння, відірваності або відсутність емоційної реакції; відчуття «несправжності» того, що відбувається, може з’явитись «погляд на себе зі сторони» або спостерігання нібито за «декораціями», що згодом може перерости у те що психотравмуюча подія постійно переживається у вигляді повторюваних образів, думок, сновидінь, інтрузій та/або флешбеків, уникнення стимулів, які призводять до повторного згадування травматичних подій (думки, почуття, розмови, активність, місця, люди), помітні симптоми тривоги або надмірного збудження (труднощі із засинанням, роздратованість, зниження концентрації уваги, рухова невгамовність), симптоми призводять до порушення в соціальному, трудовому функціонуванні та інших важливих активностях. Симптоми тривають мінімум від двох днів і максимум до чотирьох тижнів. Загалом спостерігаються симптоми  упродовж перших чотирьох тижнів після травмуючої події.

За даними «Адаптованої клінічної настанови, заснованої на доказах», «люди які відчувають гостру стресову реакцію (ГСР), мають високий ризик розвитку ПТСР, при чому більшість досліджень вказують, що принаймні половина осіб з ГСР згодом відповідають критеріям ПТСР. Проте, огляд показав, що більшість населення, в яких в підсумку розвинувся посттравматичний синдром, не повністю задовольняли раніше критерії для ГСР. Таким чином, діагноз ГСР певною мірою є предиктором («попередником») розвитку ПТСР, але відсутність діагнозу ГСР не обов'язково повинно бути предиктором хорошого прогнозу», тобто, простими словами, якщо пережив і відреагував, то не обов'язково будеш тривало цим хворіти, а якщо не пережив, то не обов'язково не захворієш.

 

- Чим може допомогти психолог?

 

- Задачі психолога на початкових етапах полягають у стабілізації стану людини, тобто, поверненню в момент «тут і тепер», коли загроза минула.

Тут не слід боятись, що фахівець почне «копатись» в особистості, а, навпаки, даний вид допомоги орієнтовний на збереження цілісності, відновлення хронології картини подій та сприйняття її як того, що вже сталось. Саме такий вид допомоги може тривати достатньо довго.

Отже, якщо з Вами таки сталась така подія, і Ви не відчуваєте зниження інтенсивності симптомів, що були на момент їх виникнення у часі, можна сміливо звертатись до фахівця.

 

- Чи є це безпечним?

 

- Професійність допомоги полягає саме у безпечності наданні кризової допомоги та поверненні людині відчуття безпеки.

Що саме буде робити психолог? Професіонали використовують доказові методи, що засновані на міжнародних протоколах (наприклад, коли людина звертається до лікаря в поліклініці з хворим горлом, то лікар використовує методи обстеження та лікування, що є визначеними у країні за місцем проживання), саме тому, більшість з них полягає у застосуванні технік стабілізації або ж швидкої переробки нещодавнього психотравмуючого досвіду поки він «не закостенів». Тобто, чим раніше відбудеться звернення, тим краще для людини. Зазвичай, людина може відчути на собі людську, підтримуючу і практичну допомогу, а також, отримати переспрямування за отриманням інших видів допомоги (соціальної, медичної, юридичної тощо).

 

Коли можна не звертатись до психолога?

 

Кожна людина переживає свій досвід по-своєму. За аналогією, кожна окрема людина, що сидить разом з усіма за столом може відчувати різні смакові якості їжі та по-різному її перетравлювати. Якщо пережита подія не знайшла глобального відображення на добробуті та якості життя, можна сміливо не гаяти свій та спеціалістів час.

Спочатку - базові потреби. Психологічна допомога далеко не найефективніша, коли мова йде про виживання. Згідно з керівними принципами Міжвідомчого постійного комітету (МПК), який  було створено в 1992 у відповідь на Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 46/182, котру прийняли для покращення координації у сфері надання гуманітарної допомоги (www.humanitarianinfo.org/iasc/content/products), спочатку задовільняються базові потреби, причому чим більше, тим це краще позначується на ментальному здоров’ї людини !

 

Коли все ж таки потрібно звернутися до психолога?

 

По-перше, коли якість життя людини значно знижується після переживання нею психотравмуючих подій, що може виражатись у погіршенні сну та/або апетиту, наявність травмуючих спогадів про подію, що виникають зненацька або у відповідь на взаємодію з тригером (подія або об’єкт, що змушують людину повторно переживати всю палітру емоцій і відчуттів як під час події), відчуття відірваності від життя (життя ніби розділилось на до та після), неможливість опанувати деякі стани самотужки, уникнення стимулів, що будуть нагадувати про подію (перегляд фото, звуки, запахи, певні люди, що асоціюються з неприємними спогадами), відчуття марності та відсутності подальших сенсів життя, підвищене збудження або ніби заціпеніння, важкість у прийнятті рішень та виконанні повсякденних справ, нецікавість до того, що раніше приносило задоволення, відчуття провини, що не піддається обґрунтуванню (провина вцілілого, травма свідка).

 

Довіра до офіційних джерел інформації стає рятівною, коли мова йде про найцінніше!

 

www.who.int

www.un.org

moz.gov.ua